ЧОРНОБИЛЬ-2 – пам’ятник перлині космічної розвідки
Рейтинг статті: / 104
НайгіршеНайкраще 

Кілька років тому назад, розглядаючи черговий раз саркофаг ЧАЕС на супутниковій карті Google, звернув увагу на незвичну “стіну”, а точніше на дві стіни різної висоти та довжини, які стояли майже за 20 км від ЧАЕС серед лісу.

Ще більше підсилилась моя цікавість, коли поруч виявилось ще й правильне коло діаметром в 3 стадіони. Оскільки об’єкти були поруч з Чорнобилем, то пошук документів з цим словом вивів на Чорнобиль-2. Виявилось, що цей абсолютно секретний об’єкт в хорошу погоду можна було розглядіти з вікон багатоповерхівок м.Чорнобиля.

А чим ближче до нього, тим більш захоплююча картина відкривається перед очима:

 

А про всю надсекретність Чорнобиля-2 свідчить карта Генерального штабу, на якій місце розміщення об’єкта позначене, як недіючий піонерський табір.

Двадцять п'ять років тому це був абсолютно секретний об'єкт - перлина космічної розвідки і мрія військових, що дозволяла стежити за переміщенням всіх видів надземних цілей не тільки над Європою, але і давала можливість “бачити” пуски ракет потенційного противника на північно-американському континенті. За допомогою найпотужніших і ультрасучасних (на той час) радарів військові змогли, в прямому сенсі слова, зазирнути за горизонт. Очевидно, що завдяки таким здібностям цей комплекс отримав назву - загоризонтна радіолокаційна станція (ЗГРЛС) або “Дуга-1” (Радіоцентр далекого зв'язку Чорнобиль-2).

Трохи історії

Для збільшення дальності виявлення балістичних ракет (БР) в СРСР проводилися роботи зі створення загоризонтної РЛС. У 1946 році конструктором М. І. Кабановим вперше в світі було запропоновано ідею раннього (загоризонтного) виявлення літаків у короткохвильовому діапазоні хвиль на відстані до 3000 кілометрів. Надалі робота проводилася НДР "Веер", яка завершилася в 1949 році. Через кілька років роботи в цьому напрямку були продовжені і був побудований макетний зразок загоризонтного радіолокатора, що здійснював спостереження з дальності 2500 км за пусками ракет з Байконура.

Для виявлення старту БР потенційного противника і видачі про це повної інформації через 2-3 хвилини в СРСР в НДІ дальнього радіозв'язку (НДІ ДАР) почали створювалися загоризонтні РЛС.

В 1970 році поблизу міста Миколаєва (Україна) був створений дослідний зразок загоризонтної РЛС – випробувальний вузол "Дуга" (47°02′28.33″ с. ш. 32°11′57.29″ в. д. / 47.041203° с. ш. 32.199247° в. д. (G)), розроблений під керівництвом Головного конструктора НДІ ДАР Ф.А. Кузьміна.

Вузол був успішно випробуваний при визначенні моменту старту вітчизняних БР з районів Далекого Сходу і акваторії Тихого океану по полігону на Новій Землі. Позитивні результати випробувань були отримані в умовах средньоширотної траси і відносно спокійної іоносфери. ЗГРЛС виявляє міжконтинентальних балістичні ракети по їх стартового спалаху і працює на основі відбиття радіосигналу від іоносфери, тому одержала назву ЗГРЛС просторової хвилі.

Станція розпочала роботу 7 листопада 1971. Приймальна антена мала висоту 135 м, ширину 300 м і оснащена 330 вібраторами, розміром близько 15 метрів кожен. Передавальна антена мала ширину 210 метрів і висоту - 85 метрів. Стаціонарний комплекс, крім того, включав 26 передавачів, кожен розміром з двоповерховий будинок, які збиралися Дніпропетровським машинобудівним заводом. Станція забезпечувала охоплення повітряного простору Китаю.

Надалі було побудовано ще дві ЗГРЛС такого типу: у районах Чорнобиля та Комсомольська-на-Амурі. Ці станції повинні були надійно виявляти груповий та масовий старт МБР з території США.

Станція в Комсомольску-на-Амурі на вузлі "Дуга-2" (50°53′34.66″ с. ш. 136°50′12.38″ в. д. / 50.892961° с. ш. 136.836772° в. д. (G) і 50.38555, 137.32829750°23′07.98″ с. ш. 137°19′41.87″ в. д. / 50.38555° с. ш. 137.328297° в. д. (G) ) після значних доопрацювань була поставлена на бойове чергування 30 червня 1982 року. Забезпечувала охоплення Тихого океану до території США. Знята з бойового чергування 14 листопада 1989 року.

На схемі нижче можно побачити простір, який дозволяли контролювати ці ЗГРЛС:

Чорнобиль-2

Зробимо невелику екскурсію на об’єкт Чорнобиль-2, скориставшись доступними із Інтернету описами та фотографіями.

До об’єкту веде “бетонка”:

Неподалік від секретного об'єкта знаходиться, колись секретна, а зараз покинута, система протиповітряної оборони. Зараз на місці дислокації ракетного комплексу ближнього радіусу дії можна виявити залишки ракетних тягачів та занедбані будівлі та споруди. Особливо інтригуюче виглядає ракетний капонір - велика аркова споруда з масивними сталевими воротами:

Рішення про створення загоризонтної радіолокаційної системи Дуга-1(5Н32)  (біля м.Чорнобиля: 51°18′19.06″ с. ш. 30°03′57.35″ в. д. / 51.305294° с. ш. 30.065931° в. д. (G) і 51.637772, 30.70289251°38′15.98″ с. ш. 30°42′10.41″ в. д. / 51.637772° с. ш. 30.702892° в. д. (G)) було прийняте на основі постанов Уряду від 18 січня 1972 і 14 квітня 1975 року.

Вже в 1976 році був змонтований головний радіолокаційний вузел ЗГРЛС Чорнобиля-2. Генеральним проектувальником ЗГРЛС в Чорнобилі-2 був НДІДАР. Головним конструктором ідеї ЗГРЛС був Франц Кузьмінський.

Формально вузол називався “Радіоцентром далекого зв’язку”

Перші випробування радара Державною комісією були виконані в 1979 році. Як відзначають самі фахівці «... в процесі підготовки ... випробувань довелося вирішувати ряд практичних проблем, викликаних тією обставиною, що вводився абсолютно новий, унікальний, який не має аналогів у світовій практиці засіб ...».

Як стверджують деякі джерела - «... в ході випробувань здійснено виявлення стартів балістичних ракет і ракет-носіїв з Східного ракетного полігону США, проведена перевірка адекватності моделей за результатами виявлення попутних пусків балістичних ракет і ракет носіїв США, яка підтвердила правильність обраних модельних уявлень».

 

 

Разом з тим були виявлені і недоліки системи, які полягали у відсутності якісного визначення одиночних цілей і малих груп цілей. Якісна робота ЗГРЛС досягалась тільки для умов масованих ударів балістичних ракет вірогідного противника. Наприклад, вірогідність визначення одиночних цілей становила 0,1- 0,2 і лише групових досягала 0,7.

Незважаючи на деякі функціональні обмеження, в 1982 році ЗГЛРС в Чорнобилі-2, згідно з Постановою Уряду (від 31 травня 1982 року), була прийнята в дослідну експлуатацію.

Унікальні здібності радара криються в новаторських ідеях конструкторів, які втілились в велетенських розмірах конструкцій щогл та приймаючих антен. Важко говорити про точні геометричних розміри ЗГЛРС. Дані загальнодоступних джерел суперечливі і, ймовірно, не точні. Так висота щогл великий антени складає від 135 до 150 метрів, а довжина від 300 до 500. Другий радар трохи скромніший: близько 250 метрів у довжину і до 100 метрів у висоту. Тому за таких вражаючих уяву розмірах об'єкт видно майже з будь-якого місця Чорнобильської зони відчуження.

 

За даними деяких джерел вартість капіталовкладень становила від 500 млн. до 1,5 мільярдів доларів США. Для порівняння - це вдвічі дорожче, ніж будівництво Чорнобильської АЕС. От куди йшли наші гроші).

Вочевидь, що будівництво ЗГРЛС біля атомної електростанції пояснювалося потребами великого енергоспоживання об'єкта. За наявною інформацією ЗГРЛС споживала близько 10 мегават (дані, що приводяться американськими дослідниками). Але  енергоємність досить перебільшена: ентузіасти виявили на Чорнобилі-2 понижуючу підстанцію 110/10 кВ з двома трансформаторами по 3,6 МВА кожний (потужність вказана на корпусі трансформатора).

 

 

Біля радара був створений гарнізон, в якому розквартировалась військова частина далекого космічного зв’язку № 74939 під командуванням полковника Володимира Мусійця.

З початком експлуатації комплексу виникли додаткові проблеми. Спочатку радар радіолокаційного вузла працював на частотах між 3,26 і 17,54 МГц. Виявляється, частина діапазону робочих частот радіолокаційної системи збігалися з системами цивільної авіації та риболовецького флоту європейських країн. СРСР отримав офіційне звернення від західних країн про те, що створена система істотно впливає на безпеку авіації та морського судноплавства. Хоча розробники ЗГРЛС відкидали звинувачення і говорили, що обурення урядів європейських країн полягає в тому, що СРСР накрив «ковпаком» весь повітряний простір над Європою, а країни НАТО не могли нічого цьому протиставити.

За характерний звук в ефірі (стук), який приймався при роботі навіть радіоприймачами на території США, ЗГРЛС отримала назву Russian Woodpecker (Російський Дятел).

СРСР пішов на поступки і припинив використовувати спірні робочі частоти. Відразу ж перед конструкторами було поставлено завдання щодо усунення недоліків роботи радара. Ученими і конструкторами завдання було вирішено, і після модернізації в 1985 році система почала проходити Державне приймання.

Але аварія на ЧАЕС у 1986 році визначила сумну долю надсекретного об'єкта. Чорнобиль-2 перестав нести бойове чергування. Повне закриття Чорнобиля-2 було проведено не відразу - до 1987 року вона була законсервована. Але з часом стало зрозуміло, що експлуатувати її в умовах зони відчуження неможливо. Основні вузли системи ЗГРЛС були демонтовані і вивезені в м. Комсомольськ.

Чорнобиль-2 - це унікальний пам'ятник інтелектуальної потужності військових інженерів Радянського Союзу. Чорнобиль-2 красномовно і переконливо демонструє рівень існуючого в той час наукового, фінансового та сировинного потенціалу військово-промисловій індустрії держави. Оглядаючи щогли й елементи радара, мимоволі замислюєшся про кількість досліджень, наукових знань і технічних рішень, які акумулювали в собі ці споруди.

 

 

Адже навіть через чверть століття, металеві конструкції виглядають достатньо надійними і головне, вони виконують своє функціональне призначення - утримують на собі колосальні навантаження від змонтованих на них елементів радара (вібраторів). Троси, які несуть щогли, вібратори - без значних корозійних пошкоджень.

 

Хитромудро виглядають ліфти, за допомогою яких, обслуговуючий персонал піднімався на високі позначки. Ліфтами обладнана кожна з 15 щогл радара.

Унікальний об'єкт, як нескладно здогадатися, вимагав і серйозних заходів з охорони. Конфігурацію периметра суворої охоронної зони можна побачити й зараз. Із зовнішнього боку охоронного периметра встановлений суцільний паркан, поверх якого натягнута “колючка” з освітлювальними плафонами. Свого часу колючка була під напругою.

Мало хто знає, що крім гігантських щогл радарів ЗГРЛС була обладнана і унікальною системою супутникового зв'язку. Цей об'єкт добре проглядається на знімках з космосу. Наприклад, на космознімках, представлених інтернет-джерелом “Вікіпедія” він зазначений, як “Satellite communicative center”. За даними інших джерел зазначається - це станція Зворотно-Нахильного Зондування Іоносфери, головне призначення якої - покажчик цілі для великих радарів ЗГРЛС.

Яким би не було призначення цього елемента ЗГРЛС, для обивателя він виглядає незвично. Це майданчик у вигляді кола, діаметром метрів 300.

По периметру встановлені хитромудрі елементи (вібратори) покриті хромом або іншим, корозійно-стійким металом. Поблискуючи на сонці і будучи частково приховані в заростях рослинності, ці елементи виглядають дещо загадково.

Посеред “кола” стоїть присадкувата, одноповерхова будівля. Ймовірно, це також був важливий елемент ЗГЛРС. Будівля, судячи за залишками металевих конструкцій всередині, було “до стелі набита” електронікою та іншим обладнанням. Сьогодні будівля спустошено і забута.

Чорнобиль-2 складався з приймальної та передавальної частин, антени яких були рознесені на 60 км. Передавальний комплекс знаходився на північний схід від розглянутих антен в м.Любеч Чернігівської області. На супутникових фото це місце позначене:

Сьогодні ці місця виглядають зовсім пустинно:

 

На сьогодні Чорнобиль-2 унікальний. Він унікальний тим, що це останній, вцілілий військовий монстр СРСР, що заглянув за обрій, який дожив до нашого часу. Інших схожих об'єктів (у Миколаєві та Комсомольську-на-Амурі) вже не існує!

Використані джерела: chernobyl-tour.com, trinixy.ru, kranz.com.ua, tkg.org.ua, chornobyl.in.ua, lplaces.com, strateger.net, en.wikipedia.org

Google+

 
>
КнигаНовиниПрактика пошукуПартнериПро нас
Підтримка та дизайн: Могильний С.С. Шаблон: Joomla Templates by BuyHTTP Joomla Hosting